Наша школа: науково-практичні студії

УПРАВЛІННЯ СТАЛИМИ ЗМІНАМИ В ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ: АНАЛІЗУЄМО, ПЛАНУЄМО, ІМПЛЕМЕНТУЄМО, РЕФЛЕКСУЄМО

Рольф Голлоб, Марія Гриньова — ср, 18 вер 2024 00:00:00 +0300

У статті розкривається проблема управління змінами в закладах освіти в умовах постійних соціальних та політичних трансформацій. Сфокусовано увагу на тому, що сучасна освіта стикається з безперервними викликами, які вимагають від керівників закладів освіти здатності адаптуватися до нових обставин та постійно вдосконалювати свої організації. Зауважено, що на практиці зміни часто ініціюються лише у кризових ситуаціях, спричиняючи реактивний підхід та відчуття безсилля перед неминучістю змін. Наголошено, що успіх закладів освіти у процесі змін значною мірою залежить від здатності їхніх керівників проактивно підходити до змін, розробляючи стратегії, які враховують
потреби та очікування всіх зацікавлених сторін. На основі аналізу наукових джерел та існуючої управлінської практики встановлено ключову роль позитивного лідерства, партисипативного управління та розвитку людського потенціалу в процесі управління змінами в закладі освіти на засадах стратегічного управління розвитком закладу освіти та розподільної відповідальності за ефективність функціонування
закладу освіти в умовах постійних змін. Визначено та схарактеризовано основні чинники, які впливають на якість управління сталими змінами в закладах освіти, особливо в умовах криз, як-от пандемія чи війна, коли необхідність швидких змін може призводити до хаотичних дій, без належної оцінки їх довготривалих наслідків. Серед них: здійснення діагностування вихідних позицій зацікавлених сторін перед початком будьяких змін з метою виявлення наявних перешкод та планування більш гнучких стратегій; формування культури навчання та залученості до реалізації змін, що допомагає зробити їх більш ефективними і стійкими; проведення інтервенцій – дій, спрямованих на підтримку змін як на рівні окремих осіб, так і на рівні груп та закладу освіти в цілому; забезпечення рефлексивної практики, яка передбачає постійний
аналіз процесів, стратегій та інтервенцій на кожному етапі впровадження змін. Зроблено висновки, що зміни в закладах освіти мають сприйматися не як лінійний процес з фіксованими етапами, а як динамічний, безперервний процес навчання, адаптації та розвитку.

СТРАТЕГІЇ ПСИХОСОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ УЧАСНИКІВ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ

Наталія Заварова — ср, 18 вер 2024 00:00:00 +0300

Стаття присвячена актуальним питанням психосоціальної підтримки учасників освітнього процесу. У ній розглядаються теоретичні основи, сучасні підходи та практичні аспекти створення психологічно безпечного освітнього середовища. Особлива увага приділяється впливу стресових факторів, зокрема пов'язаних із військовими діями, на психологічне благополуччя учасників освітнього процесу. На основі аналізу наукової літератури та власного досвіду авторка формулює рекомендації для вдосконалення системи психосоціальної підтримки в закладах освіти. Метою статті є визначення основних стратегій, які можуть бути використані для забезпечення психосоціальної підтримки в освітньому середовищі.

КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД В ОСВІТІ: РЕСУРС ЕВАЛЮАЦІЇ

Світлана Здрагат — ср, 18 вер 2024 00:00:00 +0300

У статті обґрунтовуються актуальні аспекти формування компетентнісного підходу в освіти на засадах використання евалюаційного дослідження, розглядаються нові оцінювальні засоби, побудовані на основі сучасних досягнень теорії педагогічних вимірів з використанням широкої палітри інструментарію евалюації

ДИДАКТИКО-МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ТРИГОНОМЕТРИЧНОЇ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ДЕЯКИХ ТИПІВ АЛГЕБРАЇЧНИХ ЗАДАЧ ПІДВИЩЕНОЇ СКЛАДНОСТІ

Ігор Мітельман — ср, 18 вер 2024 00:00:00 +0300

Упровадження в Новій українській школі академічної профілізації на основі поглибленого вивчення математики в старших класах визначається потребами держави та суспільства в інтенсифікації освітньої траєкторії обдарованих учнів у галузі математики та її застосувань. Цілісність профільного вивчення математики на поглибленому рівні обумовлює об’єднання фундаменталізації та професіоналізації освіти в єдиний процес генералізації знань – концентрації навчального матеріалу й дидактико-методичного ресурсу навколо ключових теоретичних розділів і системи навчання розв’язування задач. Виходячи із необхідности узгодження всіх складників ієрархії, систематизації та добору змісту навчання в закладах загальної середньої освіти, під час підготовки майбутніх учителів математики, неперервної (післядипломної) освіти вчителів, обґрунтовується особливий статус тригонометричного матеріалу, його великий пізнавальний та розвивальний потенціал.
Водночас, ми відзначаємо зниження рівня знань з тригонометрії випускників шкіл, недостатню мотивацію з його опанування навіть в учнів класів з поглибленим вивченням математики, слухачів факультативів і математичних гуртків. Досвід роботи з учителями на курсах підвищення кваліфікації, аналіз рівня підготовки студентів математичних спеціальностей закладів вищої педагогічної освіти також вказують на відповідні методичні проблеми. У статті висвітлюється підхід до виокремлення, актуалізації, уточнення, координації продуктивних предметно-методичних ідей і зв’язків деяких типів алгебраїчних задач олімпіадного та/або ускладненого рівня, що за своєю структурною специфікою допускають тригонометричну інтерпретацію (рівняння й системи рівнянь, задачі на доведення нерівностей тощо). Розширюються й доповнюються існуючі дидактичні комплекси з цієї тематики для підсилення позитивного освітнього результату – активізації набутих учнями сукупних компетентностей із синхронізації всіх змістових ліній шкільної програми з математики. Результати статті сприяють модернізації математичного й методичного середовища підготовки обдарованих учнів, зростанню творчого потенціалу працюючих і майбутніх учителів математики.

ФОРМУВАННЯ ЖИТТЄВИХ ЦІННОСТЕЙ ШКІЛЬНОЇ МОЛОДІ У ВІЛЬНИЙ ВІД НАВЧАННЯ ЧАС ЗАСОБАМИ СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Ольга Нагорнюк — ср, 18 вер 2024 00:00:00 +0300

Стаття присвячена актуальній темі щодо своєчасного використання можливостей вільного часу від шкільних занять для формування соціокультурних цінностей дітей та молоді.

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ У ДІЯЛЬНОСТІПЕДАГОГІЧНОГО ПРАЦІВНИКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОГО ЗАКЛАДУ

Вікторія Неделевич — ср, 18 вер 2024 00:00:00 +0300

У статті проведено огляд шляхів застосування інструментів штучного інтелекту у роботі педагогічного працівника загальноосвітнього закладу, зокрема практичного психолога. Використовуються деякі положення Концепції розвитку штучного інтелекту в Україні та проєкту інструктивно-методичних рекомендацій щодо запровадження та використання технологій штучного інтелекту в закладах загальної середньої освіти. Стаття орієнтована на педагогів та практичних психологів закладів загальної середньої освіти

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ РЕФОРМИ «НОВА УКРАЇНСЬКА ШКОЛА» У КОНТЕКСТІ ВИКЛАДАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ

Олена Оклюк — ср, 18 вер 2024 00:00:00 +0300

У статті висвітлено концептуальні засади реформи «Нова українська школа» (НУШ) у контексті викладання української мови та літератури. Проаналізовано внесок видатних українських педагогів і мислителів, таких як Григорій Сковорода, Тарас Шевченко, Костянтин Ушинський, Софія
Русова та Василь Сухомлинський, у формуванні підходів до сучасної шкільної освіти. Окремо розглянуто роль національної ідентичності та її збереження через вивчення рідної мови та літератури в умовах глобалізаційних викликів. У статті підкреслено, що концепція НУШ у викладанні української мови та літератури інтегрує як національні педагогічні традиції, так і міжнародний досвід, сприяючи формуванню гармонійної особистості з розвиненими мовленнєвими та літературними компетентностями.

ЛАЙФХАКИ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ З УСІХ ВИДІВ ПЕРЕВІРНИХ РОБІТДЛЯ 7 КЛАСУ НУШ (І СЕМЕСТР)

Світлана Свінтковська, Лідія Верготі, Марія Левинська — ср, 18 вер 2024 00:00:00 +0300

Укладено відповідно до модельних навчальних програм: «Українська мова. 7–9 класи» для закладів загальної середньої освіти (авт. Голуб Н.Б., Горошкіна О.М.):
«Українська мова. 7–9 класи» для закладів загальної середньої освіти (автори: Заболотний О. В., Заболотний В. В., Лавринчук В. П., Плівачук К. В., Попова Т. Д.)