ТРАВМОПЕДАГОГІЧНИЙ ПІДХІД У ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ : ПРИНЦИПИ, МОДЕЛІ, ТЕХНІКИ

Анотація

У статті розглянуто деякі теоретико-методичні та практичні аспекти травмопедагогічного підходу як способу організації освітнього процесу, а саме: конкретизовано принципи, за яких можлива реалізація такого підходу; запропоновано орієнтовні базові моделі, що можуть бути
підґрунтям для створення відповідних практичних інструментів (завдань, вправ, прийомів, ігор, технік тощо), які можуть бути використані у освітньому процесі. Травмопедагогічний підхід – система настанов, принципів, форм та прийомів роботи з учнями, які б дозволяли трансформувати психічні реакції, викликані переживанням емоційно важкого досвіду. Це спосіб організації освітнього процесу, що  зорієнтований на подолання психотравматичних реакцій та стимулювання післятравматичного особистісного зростання. Реалізація травмопедагогічного підходу передбачає дотримання певних принципів, що визначають аспекти освітнього процесу, чутливі для опрацювання травматичного досвіду людини. На основі аналізу літератури з проблеми психотерапії травми визначено, що принципами травмопедагогічного підходу є: пріоритет фізичної і психологічної безпеки; першочерговість контакту, побудови надійних і прозорих стосунків, які сприяють довірі, прийняттю, саморозкриттю та співпраці; допомога у конструюванні особистого, соціального нарративу зцілення, трансформації та зростання; відновлення і збереження звичного ладу життя; орієнтація на підтримку психоемоційних та тілесних ресурсів, стимулювання позитивних переживань, комфортних тілесних відчуттів; інтеграція особистісно-когнітивно-чуттєво-тілесного досвіду в процесі вивчення
навчального матеріалу. Урахування цих принципів забезпечує умови, необхідні для організації освітнього процесу, де можуть бути застосовані травмофокусовані інтервенції. Моделі, що можуть бути підґрунтям для створення відповідних практичних інструментів для застосування у освітньому процесі в травмопедагогічному підході, передбачають аналіз складових травматичної реакції та механізмів її трансформації. Запропоновано модель активностей щодо трансформації травматичної реакції, відповідно до її структури, запропонованої П. Левіним.
З урахуванням цього розроблені вправи, ігри, техніки тощо мають містити стимули, що активізують процес трансформації травматичної реакції та вивільнення від впливу психотравми на біологічному, фізіологічному, психічному рівнях.