УПРАВЛІННЯ СТАЛИМИ ЗМІНАМИ В ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ: АНАЛІЗУЄМО, ПЛАНУЄМО, ІМПЛЕМЕНТУЄМО, РЕФЛЕКСУЄМО
DOI:
https://doi.org/10.61339/2786-6947.2024.3(7).315908Ключові слова:
заклад освіти, кризове управління, освітні інновації, партисипативне управління, позитивне лідерство, проактивний підхід до управління змінами, людський ресурс, розподільна відповідальність,, стратегічне управління, управління змінамиАнотація
У статті розкривається проблема управління змінами в закладах освіти в умовах постійних соціальних та політичних трансформацій. Сфокусовано увагу на тому, що сучасна освіта стикається з безперервними викликами, які вимагають від керівників закладів освіти здатності адаптуватися до нових обставин та постійно вдосконалювати свої організації. Зауважено, що на практиці зміни часто ініціюються лише у кризових ситуаціях, спричиняючи реактивний підхід та відчуття безсилля перед неминучістю змін. Наголошено, що успіх закладів освіти у процесі змін значною мірою залежить від здатності їхніх керівників проактивно підходити до змін, розробляючи стратегії, які враховують
потреби та очікування всіх зацікавлених сторін. На основі аналізу наукових джерел та існуючої управлінської практики встановлено ключову роль позитивного лідерства, партисипативного управління та розвитку людського потенціалу в процесі управління змінами в закладі освіти на засадах стратегічного управління розвитком закладу освіти та розподільної відповідальності за ефективність функціонування
закладу освіти в умовах постійних змін. Визначено та схарактеризовано основні чинники, які впливають на якість управління сталими змінами в закладах освіти, особливо в умовах криз, як-от пандемія чи війна, коли необхідність швидких змін може призводити до хаотичних дій, без належної оцінки їх довготривалих наслідків. Серед них: здійснення діагностування вихідних позицій зацікавлених сторін перед початком будьяких змін з метою виявлення наявних перешкод та планування більш гнучких стратегій; формування культури навчання та залученості до реалізації змін, що допомагає зробити їх більш ефективними і стійкими; проведення інтервенцій – дій, спрямованих на підтримку змін як на рівні окремих осіб, так і на рівні груп та закладу освіти в цілому; забезпечення рефлексивної практики, яка передбачає постійний
аналіз процесів, стратегій та інтервенцій на кожному етапі впровадження змін. Зроблено висновки, що зміни в закладах освіти мають сприйматися не як лінійний процес з фіксованими етапами, а як динамічний, безперервний процес навчання, адаптації та розвитку.